Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/саморослий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
саморослий
Берлін: Українське слово, 1924

Саморо́слий, а, е. О землѣ: грунтъ, нетронутая почва. Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля. Брацл. у.