Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/саморучний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
саморучний
Берлін: Українське слово, 1924

Самору́чний, а, е. Самодѣльный. Рушники саморучні. Екат. у. (Залюб.).