Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/самосил

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самосил
Берлін: Українське слово, 1924

Самоси́л, ла, м. 1) Самовластитель. Цей губернатор в губерні самосил. Козел. у. 2) Раст. Teucrium chamaedrys L. ЗЮЗО. I. 138.