Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/самоцвітний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самоцвітний
Берлін: Українське слово, 1924

Самоцві́тний, а, е. Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова. К. ХП. 116.