Словарь української мови (1924)/самоцвітний

by Борис Грінченко

◀ самоцвіт

Словарь української мови Борис Грінченко С самоцвітний

самочетвертий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Самоцві́тний, а, е. Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова. К. ХП. 116.