Словарь української мови (1924)/самісінький
| ◀ самиця | Словарь української мови С самісінький |
самісінько ▶ |
|
Самі́сінький, а, е. 1) Какъ разъ самый. Над самісіньким краєм гори стояли рядами гулящі люде. Левиц. Пов. 131. Схаменувся на самісінький свят-вечір. Шевч. 279. Годував його і доглядав аж до самісінької смерти. Грин. II. 169. 2) Совершенно одинъ. Самісінькі сухарі гризе, — нічого нема. Зосталась я самісінька. МВ. I. 47.