Словарь української мови (1924)/свашка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свашка
Берлін: Українське слово, 1924

Сва́шка, ки, ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ комо́рю, раздѣвающая новобрачную и пр. Обыкновенно приглашаются и еще свашки́ — все замужнія родственницы жениха. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУЕ. III. 93, 94, 141. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528. Ум. Сва́шенька, сва́шечка, сва́нька, сва́ненька, сва́нечка, сваню́тка. Ви, буяре, сідайте на коні, а сванечки на саночки. Мил. 152.