Словарь української мови (1924)/свербіти
| ◀ свербила | Словарь української мови С свербіти |
сверблячий ▶ |
|
Свербі́ти, блю́, би́ш, гл. Зудѣть, чесаться. Свербить долоня проти чогось. Ном. № 306. Ви мені і за вухом не свербите — мнѣ до васъ дѣла нѣтъ, я совершенно къ вамъ равнодушенъ. Мир. Пов. I. 159.