Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/свист

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свист
Берлін: Українське слово, 1924

Свист, ту, м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Грин. II. 270. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64). 2) Піти́ у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035. 3) = Цвист. Вас. 166.