Словарь української мови (1924)/свистіти

by Борис Грінченко

◀ свистіння

Словарь української мови Борис Грінченко С свистіти

свистовач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Свисті́ти, щу́, сти́ш и щеш, гл. Свистать, свистѣть. Лях як їсти хоче, то свище. Ном. № 877. В очах мигтить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Що в первому садочку соловейки свищуть. Мет. 242. Вітер виє звірюкою, свистить попід стріхами. Левиц. I. 42.