Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/свитник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свитник
Берлін: Українське слово, 1924

Сви́тник, ка, м. 1) Шьющій свити. Шорник свитнику не товариш. Ном. № 1028. 2) Торгующій свитами.