Словарь української мови (1924)/свідчити

by Борис Грінченко

◀ свідчий

Словарь української мови Борис Грінченко С свідчити

свідчитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сві́дчити, чу, чиш, гл. Свидѣтельствовать, показывать, давать показаніе. Московка свідчила, що він був там тоді, як батька били. Канев. у. Недоїдки свідчили, що тут були люде. Св. Л. 223. Йшла фальшивим свідком свідчити. Гол. IV. 543. Святеє писаніе свідчить-висвідчає. АД. I. 185.