Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/свіжий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свіжий
Берлін: Українське слово, 1924

Сві́жий, а, е. Свѣжій. Оттака ловись, хоч дрібна, але свіжа. Ном. № 7857. Ум. Свіже́нький, свіже́сенький.