Словарь української мови (1924)/свірка

by Борис Грінченко

◀ свіргун

Словарь української мови Борис Грінченко С свірка

свірло ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сві́рка, ки, ж. 1) Шворка или ремешекъ, которымъ кнутъ прикрѣпленъ къ кнутовищу. Желех. 2) Въ загадкѣ: мышь. Питалася швидка свірка, чи є хапко дома? (миша та кіт). Ном., стр. 294, № 129. 3) Сверчокъ. Желех.