Словарь української мови (1924)/світлий

by Борис Грінченко

◀ світленько

Словарь української мови Борис Грінченко С світлий

світлиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сві́тлий, а, е. 1) Свѣтлый, ясный. Да нема цвіту світленького над маківку. Чуб. V. 439. 2) Сві́тле о́ко. См. Око. 3) — ти́ждень. Недѣля Христова Воскресенія. МУЕ. III. 45. Ум. Світле́нький, світле́сенький.