Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/свіча

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свіча
Берлін: Українське слово, 1924

Свіча́, чі́, ж. Свѣча. Свіча горить. Рудч. Ск. I. 197. Ум. Сві́чка, сві́чечка. Свічечка горить, батенько не спить, — не вийду. Чуб. III. 136.