Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/свічник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свічник
Берлін: Українське слово, 1924

Свічни́к, ка́, м. 1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15. 2) Насѣк. = Світун. Вх. Пч. I. 6.