Словарь української мови (1924)/сердечний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сердечний
Берлін: Українське слово, 1924

Серде́чний, серде́шний, а, е. 1) Сердечный, искренній. Одцуралась нас близькая й далекая, вся названая, сердешная родина. ЗОЮР. I. 28. 2) Бѣдняга, достойный сожалѣнія, злосчастный, злополучный. Несповита заплакана сердешна дитина. Шевч. Ти, козаче сердешний, який же ти безпечний. Чуб. V. 129. Поодрубував руки й ноги, — все за той сердешний хліб. Грин. I. 177. 3) Серде́шне де́рево = Сердешник. 4) —шна трава́. Раст. Orobus vernus L. ЗЮЗО. I. 130. Ум. Серде́шненький. Шевч. 502. Котл. Ен. II. 41.