Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/серм'яжник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
серм'яжник
Берлін: Українське слово, 1924

Серм'я́жник, ка, м. Носящій сермягу, бѣднякъ. Усі козаки, багачі-молодці в улани пійшли, а мужики-серм'яжники та й не схотіли. Чуб. V. 955.