Словарь української мови (1924)/серпанок
| ◀ серпанковий | Словарь української мови С серпанок |
серпен ▶ |
|
Серпа́нок, нку, м. 1) Кисея. Кв. Сонце вже піднялось геть-то, так дим — унизу поміж деревом синій, а вгорі наче золотий серпанок. К. ЧР. 235. Піднялась роса і як серпанком вкрила степ. М. Пр. 16. Серпанків вісім на намітки. Котл. Ен. VI. 43. 2) Покрывало на голову у замужней женщины. Ум. Серпа́ночок. Серпаночок од дрібних слізочок та ніколи не висихає. Чуб. V. 220.