Словарь української мови (1924)/серце
| ◀ сертучина | Словарь української мови С серце |
серцевий ▶ |
|
Се́рце, ця, с. 1) Сердце. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Мет. 90. Від серця до Бога навпростець дорога. Ном. Від серця до неба шляху не треба. Ном. Щи́рим се́рцем ро́бить. Усердно дѣлаетъ, работаетъ. МВ. II. 11. Употр. какъ ласкательное слово: Скажи мені, серце, що маєш на мислі? Мет. 63. Се́рцем ну́дити. Тосковать. Ой я хлопець нещасливий, а як тяжко серцем нуджу: кого люблю та й не виджу. Чуб. На тще се́рце. Натощакъ. 2) Гнѣвъ. Сим. 229. Не то сильний, що камінь верне, тільки сильний, що серце в собі вдержить. Ном. № 3556. Трохи з серця не сказивсь. Стор. М. Пр. 44. З се́рця. Гнѣвно, сердито. Крикнув чоловік із серця. Рудч. Ск. II. 127. См. З-серця. Се́рця дода́ти. Еще болѣе разсердить. 3) Штифтъ въ замкѣ. 4) Языкъ въ колоколѣ. Сим. 178. 5) Сердцевина дерева. Шух. I. 176. 6) Полипъ, медуза. 7) — земне́. Родъ трюфелей. Фр. Пр. 177. Ви́нюхав би земне́ се́рце. Выслѣдилъ бы даже въ землѣ спрятанное. Фр. Пр. 177. Ум. Се́рденько, се́рдечко, серденя́, серденя́тко, серденя́точко. Злая година мене зсушила, коло мого сердечка гніздечко звила. Чуб. V. 108. Ходи, серденько, сюди! Не зви мене козаком, зови мене сердечком. Мил. 103. Горобець маленький, а сердечко має, — сердится, можетъ сердиться. Ном. № 3322.