Словарь української мови (1924)/сильний
| ◀ сильне | Словарь української мови С сильний |
сильник ▶ |
|
Си́льний, а, е. 1) Сильный, крѣпкій, могучій. ЗОЮР. I. 141. Хоч не сильна, аби двір закрасило. Ном. № 8899. Тут є сильний лицарь. ЗОЮР. I. 3. 2) Дающій силу, мощь. Чуб. II. 209—210. У змія єсть дві бочки: у одній вода силна, а в другій безсилна. Як він з ким небудь б'ється, то сам п'є силну воду, а другому дає безсилну. Чуб. II. 208. 3) Большой, сильный. Були на селі сильні багачі. Грин. II. 187. Вона ще зроду не бачила такої сильної води. Чуб. II. 30. Прийшли у такий сильний ліс, шо йому і кінця-краю нема. Мнж. 37. На Різдво сніги сильні залягають. Мил. 202. Що там за сильний ярмарок стає. Левиц. I. 104. Ум. Сильне́нький, сильне́сенький.