Словарь української мови (1924)/сипець

by Борис Грінченко

◀ сипатися

Словарь української мови Борис Грінченко С сипець

сипкий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сипе́ць, пця́, м. Сыпучее тѣло. Канев. у. Земля — сипець, суха. (Залюб.). Там кучугури, самий пісок сипець. Новомоск. у. Сипцю́ да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом.