Словарь української мови (1924)/сказити

by Борис Грінченко

◀ сказати

Словарь української мови Борис Грінченко С сказити

сказитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Скази́ти, жу́, зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.