Словарь української мови (1924)/скакун

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скакун
Берлін: Українське слово, 1924

Скаку́н, на́, м. 1) Прыгунъ. 2) Танцоръ. Маєш же дружбоньку скакуна? Гол. II. 665. 3) Насѣк. Tetrix. Вх. Пч. I. 5. 4) Ленъ-текучка, головки котораго лопаютъся на корню, роняя сѣмя. Полт. г. 5) Колесо въ колешні плуга, противоположное тому, которое идетъ въ бороздѣ, оно бываетъ часто безъ обода, съ однѣми спицами. Ум. Скакуне́ць, скаку́нчик.