Словарь української мови (1924)/скалка
| ◀ скалічити | Словарь української мови С скалка |
скалкуватий ▶ |
|
Ска́лка, ки, ж. 1) Лучина, щепка. Скалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333. 2) Заноза. 3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр. 4) Искра, отраженный лучъ солнца. З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632. 5) Ледяной кристаллъ въ формѣ стрѣлы, иглы (при замерзаніи воды). 6) Узоръ на окнахъ отъ мороза. Скалки мороз малює на вікнах. 7) Жирная капля на водѣ. Ном. № 13423. 8) Бѣльмо на глазу. 9) Раковина створчатая. Вх. Пч. I. 15. Ум. Ска́лочка. Розіб'ю в скалочки отой каламарчик. Г. Барв. 539.