Словарь української мови (1924)/скалубина
| ◀ скалочка | Словарь української мови С скалубина |
скалубинник ▶ |
|
Скалуби́на, ни, ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. I. 147.