Словарь української мови (1924)/скамниця
| ◀ скамна | Словарь української мови С скамниця |
скамня ▶ |
|
Скамни́ця, ці, ж. = Скамна. КС. 1884. I. 32. Обозветься та Мар'єчка у світлиці, прихиливши головоньку ік скамниці. Мет. 178. Лежить мила на усю скамницю. Чуб. V. 365.