Словарь української мови (1924)/скарати

by Борис Грінченко

◀ скараскатися

Словарь української мови Борис Грінченко С скарати

скарб ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Скара́ти, ра́ю, єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.