Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скиглити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скиглити
Берлін: Українське слово, 1924

Ски́глити, глю, лиш, гл. Визжать, стонать, плакать, издавать жалобные звуки. Скиглить, мов кривий цуцик. Ном., стр. 47. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче. Шевч. Сови та пугачі скиглили, пугикали. Стор. М. Пр. 16. Не скигли, бо ти всіх побудиш. Шевч.