Словарь української мови (1924)/скипіти

by Борис Грінченко

◀ скипити

Словарь української мови Борис Грінченко С скипіти

скипітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Скипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці. Рудч. Ск. I. 95. 2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась. Г. Барв. 369.