Словарь української мови (1924)/складати
| ◀ складання | Словарь української мови С складати |
складатися ▶ |
|
Склада́ти, да́ю, єш, сов. в. скла́сти, складу́, де́ш, гл. 1) Складывать, сложить. Зорем лан посесорові та, вижавши, складем і звозим. ЗОЮР. I. 143. Так я свій крам у коробочку склав. АД. II. 35. Ганна сиділа, склавши руки. Левиц. I. 29. 2) Набирать, набрать (типографск. терминъ). 3) Составлять, составить изъ отдѣльныхъ частей, собирать. Складати машину. Херс. 4) Слагать, сложить, составлять, составить, сочинять, сочинить. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814. Оці вірші віршую я для себе, братія моя! мені легшає в неволі, як я їх складаю. Шевч. 442. 5) Ариѳм. Слагать. Кон. Ар. 3. — раху́бу. Считать, посчитать. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. Р. I. 49. 6) — хрест. Креститься, перекреститься. Перед домом Божим хреста не склав, тим його й Бог скарав. Харьк. г.