Словарь української мови (1924)/склеп
| ◀ склення | Словарь української мови С склеп |
склепатися ▶ |
|
Скле́п, пу, м. 1) Сводъ. 2) Склепъ. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428. 3) Подвалъ, подземелье; погребъ. НВолын. у. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. I. 294. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть? Шевч. 58. 4) Магазинъ, лавка. Гал. Ум. Скле́пик.