Словарь української мови (1924)/склепити

by Борис Грінченко

◀ склепатися

Словарь української мови Борис Грінченко С склепити

склепитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Склепи́ти, плю́, пиш, гл. Дѣлать сводъ, склепъ. 2) — о́чі, уста́. Смежить, сомкнуть. Склепив очі та й умер. — ру́ки. Сложить руки. Лежить вона на постелі, склепила руки, мов нежива. Екат. г. — зу́би. Стиснуть зубы.