Словарь української мови (1924)/сколювати
| ◀ сколупати | Словарь української мови С сколювати |
скомандувати ▶ |
|
Ско́лювати, люю, єш, сов. в. сколо́ти, лю́, леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Мнж. 145. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Чуб. V. 303. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Рудч. Ск. I. 45. Котрий котрого да на стрілочку сколе. Чуб. V. 1079. Вони сами скололи того гайдамаку. ЗОЮР. I. 241.