Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скорняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скорняти
Берлін: Українське слово, 1924

Скорня́ти, ня́ю, єш, гл. Разбудить. Скорней єго. Вх. Зн. 64. Ліпше грати тихо, тихо, аби братів не скорняти. Федьк. I. 41. 2) Согнать. Вх. Зн. 64.