Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скуйовдати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скуйовдати
Берлін: Українське слово, 1924
Скуйо́вдати, даю, єш, гл.
Скуйо́вдити, джу, диш, гл.
1) Взъерошить, привести въ безпорядокъ (волоса). 2) Скомкать, смять. Скуйовдила спідницю. 3) Возбудить, взволновать. І всіх скуйовдила собой. Котл. Ен. VI. 69.