Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скурити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скурити
Берлін: Українське слово, 1924

Скури́ти, рю́, риш, гл. Выкурить. Вх. Зн. 64. Скурив увесь тютюн.