Словарь української мови (1924)/скік
| ◀ скіглити | Словарь української мови С скік |
скікавка ▶ |
|
I. Скік! межд. Скокъ! Аж лукавий скік до його на плечі. Рудч. Ск. I. 65.
II. Скік, ско́ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ. Да високі скоки в сороки. Р. Макс. То скоком, то боком. Ном. № 11849. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном., стр. 12, № 513. 2) Танецъ. Ой гвалт, не до скоку! Грин. III. 159. Чаще во мн. ч. Всюди скоки та музики. ЗОЮР. I. 121. 3) мн. Ноги у зайца. Вх. Пч. II. 6. 4) мн. Торчащіе изъ воды камни. Шух. I. 181. Пороги въ рѣкѣ. Шух. I. 81. Досвідчений керманич… зна.... всі скоки у воді, о які розбитися може дараба. Шух. I. 183.