Словарь української мови (1924)/слухати
| ◀ слухання | Словарь української мови С слухати |
слухатися ▶ |
|
Слу́хати, хаю, єш, гл. 1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Мет. 95. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. Ном. № 13001. Оцюди́ ли́ш слу́хай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. Чмелі́в слу́хати. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. I. 13. 2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати. Ном. № 1140.