Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/случка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
случка
Берлін: Українське слово, 1924

Слу́чка, ки, ж. = Случай. Я й не знала, що їй така случка случилась, та й приходю до неї, а вона й каже, що її побито. Екат. г. (Залюб.)