Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/слідець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
слідець
Берлін: Українське слово, 1924

Сліде́ць, дця́, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. II. 29.