Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/смердіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
смердіти
Берлін: Українське слово, 1924

Смерді́ти, джу́, ди́ш, гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч.