Словарь української мови (1924)/снота
| ◀ снопчик | Словарь української мови С снота |
сноток ▶ |
|
Сно́та, ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Нп.
| ◀ снопчик | Словарь української мови Борис Грінченко С снота |
сноток ▶ |
|
Словарь української мови — С
снота
Борис Грінченко
1924
Сно́та, ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Нп.