Словарь української мови (1924)/сніп
| ◀ снізка | Словарь української мови С сніп |
снісарь ▶ |
|
Сніп, снопа́, м. 1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. I. 4. Жа́ть за сні́п. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196. 2) Пучекъ связанной лучины. Шух. I. 223. Ум. Сніпо́к, снопо́к, сно́пик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі. МВ. III. 127.