Словарь української мови (1924)/соборець
| ◀ собор | Словарь української мови С соборець |
соборище ▶ |
|
Собо́рець, рця, м. 1) Ум. отъ собор. 2) Собраніе священниковъ и всего причта по благочиніямъ для исповѣди и причащенія во всѣ 4 поста. О. 1862. IX. 50.