Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/соборець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
соборець
Берлін: Українське слово, 1924

Собо́рець, рця, м. 1) Ум. отъ собор. 2) Собраніе священниковъ и всего причта по благочиніямъ для исповѣди и причащенія во всѣ 4 поста. О. 1862. IX. 50.