Словарь української мови (1924)/соловей

by Борис Грінченко

◀ соловеєчко

Словарь української мови Борис Грінченко С соловей

соловейків ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Солове́й, в'я́, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходитъ къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. Солове́йко, солове́єчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.