Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сонний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сонний
Берлін: Українське слово, 1924

Со́нний, а, е. Сонный. Його сонного будили — не збудили. Макс.