Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сопільник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сопільник
Берлін: Українське слово, 1924

Сопі́льник, ка, м. Свирѣльщикъ. Ісус побачив сопільників. Єв. Мт. IX. 23.