Словарь української мови (1924)/сором
| ◀ сорокуш | Словарь української мови С сором |
сороматися ▶ |
|
Со́ром, му и ма́, м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. I. 46. Со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. Без сорома́ ка́зка. Сказка съ непристойностями. Выраженіе это употребляется, когда говорятъ о комъ либо, сдѣлавшемъ или сказавшемъ что-либо непристойное. Ум. Соромо́к.