Словарь української мови (1924)/сп'ятити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сп'ятити
Берлін: Українське слово, 1924

Сп'я́тити, сп'я́чу, тиш, гл. Стибрить, украсть. Баба дождала ночі, сп'ятила ті роги і дала лепетухи до пана. Грин. I. 94.